НАЛЕЖАТИ


= 
глаг. понуждать, теснить.               (Исх. 18, 11).

Смотреть больше слов в «Словаре церковнославянского языка»

НАЛОЖИТИ →← НАКАЗЫВАЮ

Смотреть что такое НАЛЕЖАТИ в других словарях:

НАЛЕЖАТИ

НАЛЕ́ЖАТИ¹, жу, жиш, недок.1. кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні.– Закон таки... смотреть

НАЛЕЖАТИ

НАЛЕЖ|АТИ (93), ОУ, ИТЬ гл. 1. Лежать, находиться, располагаться на чём-л.: и измѣнѧѥть(с) належащаѧ индити˫а на с҃тѣи трѧпезѣ. и полагаѥть(с) постьна... смотреть

НАЛЕЖАТИ

Нале́жати (до кого?, до чого?).1. Бути у власності, належати (кому?, чому?). А з другого боку весь ґрунт, припираючий до ринку (від суду до двора), належить рівно ж до дідича і для міста є безужиточний, бо там нема ніяких помешкань, ані склепів і в ту сторону взагалі не може місто розширяти ся (Б., 1907, 94, 1). 2. Стосуватися (до кого?, до чого?). Ся штука припадає Вам і належить до Вас, бо се Вам є вроджене. Посідаєте дар сортування, вигребування, а все проче виходить само від себе (Коб., Листи, 95, 457); [Громада] має право надзору над торгами, особливо над тим, чи міра і вага справедливі, вона має надзирати над всім, що належить до здоровля (См.-Стоцький, Громада, 4); / належати до чиєїсь компетенції, перебувати в чиємусь віданні, входити в чиїсь обов’язки. Коли б всі: і громада, і Рада громадска, і двірник докладно знали, що до них належить і яку вони мають силу, і все те робили, тоді в кождій громаді ішло б все так, як в зиґарку, [...] тоді в громаді був би лад і гаразд [...]Най же собі кождий добре бере в тямку, що до него належить, і най не попускає своїх прав нікому! (См.-Стоцький, Громада, 21-22); Взагалі у всіх справах, що належать до Ради громадскої - ті справи ми вже вичислили, - можуть громадяни удавати ся до Ради і просити залагодженя (См.-Стоцький, Громада, 31). 3. безособ. Варто, слід, потрібно (у сполуч. з інфінітивом) Примітити належить, що такий великий додаток завинили головно пп. Тиміньский, Волян з послами-Волохами, котрі тогід против прочих щирих заступників народних ухвалили просити, щоби цісар не давав на школи з реліґійного фонду (Б., 1895, 5, 2); Належить добре уважати, аби уникнути підроблень, бо всі скриночки без марш охоронної “Якор ” суть імітациєю, тому не принимати їх; було би нерозвагою свої добрі гроші на пусто-дурно викидати, купуючи безвартістні наслідовництва (Б., 1905, рекл.); Причини прояву того не належить, однако ж, шукати в обставині, що державна керма перейшла в руки провізоричного урядничого кабінету (Б., 1895, 60, 1) // пол. należeć (do kogoś, czegoś) - 1) бути чиєюсь власністю, належати (кому?, чому?), 2) стосуватися, мати стосунок (до кого?, до чого?), бути в чиємусь віданні, 3) безособ. слід, треба, книжн. належить.... смотреть

НАЛЕЖАТИ

НАЛЕ́ЖАТИ кому або з кого (про грошову суму — заробіток, внесок і т. ін.: призначатися комуабо з кого-небудь), ПРИПАДА́ТИ кому, на кого (рідше) або з к... смотреть

НАЛЕЖАТИ

I -жу, -жиш, недок.1) кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. 2) до кого – чого.... смотреть

НАЛЕЖАТИ

(кому/чому) дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: належавши1. бути чиєюсь власнiстю, перебувати в чийомусь розпорядженнi2. вiдноситися... смотреть

НАЛЕЖАТИ

I -жу, -жиш, недок. 1》 кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні.2》 до кого – чого... смотреть

НАЛЕЖАТИ

без прям. доп. 1) (кому, чому и реже до кого, до чого) принадлежать (кому, чему) повернути (кому) [куди] належить — возвратить по принадлежности 2) (до кого, до чого) относиться (к кому-н., к какой-н. области, к определённому времени); принадлежать (к кому, к чему) (быть частью чего-н.) належати до складу колегії — входить в состав [принадлежать к составу] коллегии цей рукопис належить до XII століття — эта рукопись относится к XII столетию це не належить до моїх обов'язків — это не входит в круг моих обязанностей 3) (о заработке и взносе) причитаться, полагаться, следовать належить за штатом — полагается по штату 4) (безл. належить: надо) надлежит книжн.; следует; полагается; положено; должно як належить — как надлежит, как следует, как должно; надлежащим образом (хорошо)... смотреть

НАЛЕЖАТИ

I1) (бути чиєюсь власністю) to belong, to appertainмайбутнє належить нам (їм) — the future lies with us (them)2) (входити до складу) to be a member (of... смотреть

НАЛЕЖАТИ

【未】1) 属于Повернути належить 归还原主(原处)2) 归属, 属于, 是…的一员Належати до складу колегії 是委员会成员, 参加委员会Цей рукопис належить до XII століття 这份手稿是属于12世纪的Це не належ... смотреть

НАЛЕЖАТИ

1. (кому, чому). Бути чиєюсь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні тощо: належати народові, належати лікарні. 2. (до кого-чого). Відноситися до... смотреть

НАЛЕЖАТИ

Нале́жати, -лежу, -ле́жиш, -ле́жать кому (принале́жати) і до кого (стосува́тися). Буди́нок нале́жить йому́. Це до ме́не не нале́жить або не нале́житься... смотреть

НАЛЕЖАТИ

1. (кому, чому). Бути чиєюсь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні тощо: належати народові, належати лікарні. 2. (до кого-чого). Відноситися до якогось ряду, виду, входити до складу чогось, бути членом чогось; відноситися до якоїсь галузі, часу, періоду тощо. \[Орест:\] Я ніяк не належу до її фаворитів (Леся Українка); Старшина Буряченко належав до людей стриманих (П.Загребельний).... смотреть

НАЛЕЖАТИ

[nałeżaty]дієсл.należeć (годитися, стосуватися)належати, припадати — należeć sięналежить / треба — należy się

НАЛЕЖАТИ

належатися, приналежати, р. приналежатися; (- характерну рису) бути властивим ; (до спілки) бути членом; (до категорії) зараховуватися, відноситися, стосуватися; (призначатися кому) припадати.... смотреть

НАЛЕЖАТИ

-жу, -жиш należeć, przynależeć належати(ся) należeć (się); wyleżeć (się) належати до партії należeć do partii належатися в ліжку należeć się (wyleżeć się) w łóżku... смотреть

НАЛЕЖАТИ

нале́жати 1 дієслово недоконаного виду бути чиєюсь власністю нале́жати 2 дієслово доконаного виду викликати оніміння

НАЛЕЖАТИ

Належаць

НАЛЕЖАТИ

belong, (про право) reside

НАЛЕЖАТИ

дієсл to belong (to)

НАЛЕЖАТИ

матем. принадлежать

НАЛЕЖАТИ

კუთვნილება

НАЛЕЖАТИ

належаць

НАЛЕЖАТИ

належаць

НАЛЕЖАТИ ВСЬОМУ НАРОДУ

reside in the whole body of the people

НАЛЕЖАТИ НАРОДУ

(про владу) be vested in the people

НАЛЕЖАТИ СЕ

належа́ться, залежа́ться

T: 160