ТИ


мест. дат.п. тебе.                 (Марк. 9, 25).

Смотреть больше слов в «Словаре церковнославянского языка»

ТИАРА →← ТЕЩУ

Смотреть что такое ТИ в других словарях:

ТИ

-ти суффикс см. -ть.

ТИ

ТИ, тебе́ (з прийм. від те́бе, до те́бе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн.1. Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до буд... смотреть

ТИ

cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бода́й (щоб) тебе́ (його́, вас, їх і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь, зневаги до когось—чогось або недоброго побажання комусь. — Грішу! — подумав Харитон.— А все оті цокотухи розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. А, бодай вас лиха година взяла! (І. Нечуй-Левицький). взяла́ б його́ лиха́ годи́на. Домінік був злий і на татар, і на козаків, і на попів.. Взяла б його лиха година! І чом би було не помиритися з козаками? (І. Нечуй-Левицький). бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. Уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго. (Баба Олена:) Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує… (Я. Галан). бу́ти на ти з ким. Добре розумітися на чомусь, досконало знати якусь справу. Знання, уміння, навики, набуті в процесі навчання, допоможуть бути з трактором, комбайном, а чи ще з якимось реманентом на ти (З журналу); (Був) Лісничий Іван Іванович Савон з флорою і фауною Кончі-Заспи на ти (З газети); Поїхали хлопці в армію служити… Василь Гончар ніс вахту на Чорному морі, Іван Денисюк був на ти з неспокійним ефіром (З журналу). грець з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), лайл., перев. жарт. Ужив. для вираження втрати інтересу до кого-, чого-небудь, вимушеної згоди з кимсь, поради не звертати уваги на когось, щось і т. ін.; хай буде так. Він зайняв якусь вичікувальну позицію. .. Ну, і грець з ним!.. (Ю. Шовкопляс); В голові майнула тверда думка: “Грець з ним! Піду! Що буде, те й буде” (В. Кучер); — Зупиніть експрес! — волав я.— Уб’ю лжедіда! — Та грець із ним! — умовляв голова.— Тримайте краще оце (А. Крижанівський); — Запхну (шпагу) та ще не туди — грець з нею (С. Ковалів); // з ким—чим. Уживається для вираження незадоволення кимсь, чимсь, несхвалення чого-небудь. — Ну, і грець із ним, з твоїм вівсом,— вилаявся старуватий, похмурий запорожець (С. Добровольський). грець його́. — А грець його з тією роботою,— махнув рукою Левко.— Сядемо, Маріє, послухаємо перепілку (І. Цюпа). де тобі́. Уживається для повного заперечення попередньої думки; зовсім ні. Він (Петро) думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне, думав, що весь в золоті .. аж де тобі (П. Куліш). ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в), лайл. Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т. ін. ким-, чим-небудь. — Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький). неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його (Йойну) від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той (ріпник), що дістав… ляпаса (І. Франко). аби́ тебе́ ді́дько сколо́в. — Аби тебе дідько сколов! — лаявся він (Прокопчук), вибираючи з голови пір’я (Григорій Тютюнник). ді́дько (дия́вол) (його́ (тебе́, їх і т. ін.)) зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак). зна́ю (зна́ємо) (я (ми)) вас (його́, тебе́, їх і т. ін.), ірон. Уживається для вираження недовіри, сумніву у правдивості слів чи вчинків співрозмовника. — Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся (Григорій Тютюнник); — Куди розігналась? — До сестри! — Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар). куди́ (ж) тобі́, ірон. Уживається для вираження подиву, захоплення або роздратування і т. ін. — Шкода з тобою розмовляти, Даремно час теряти,— Ти — Жук, а я — Бджола, Прощай! — і загула. “Куди тобі! Яке казання вдрала,— Промовив Жук: — розумна дуже стала!” (Л. Глібов). не до те́бе (не до ньо́го, не до не́ї і т. ін.) п’є́ться (п’ють). Це не стосується присутнього при розмові або того, до кого звертаються. — Чого ж ти мовчиш, неначе не до тебе п’ється? — говорила Навроцька до мужа.— Бо таки не до мене… — обізвався Навроцький (І. Нечуй-Левицький); (Пилип:) А тобі що? — Ні волика, ні корівки!.. Що ти за пашею бідкався, чи як?.. (Денис:) Не до тебе п’ють! (М. Кропивницький). (ой (ох)) ма́тінко (ж) моя́ (рі́дна)! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. В корівник — а там, матінко моя! Все залишилось, як і було (А. Хорунжий); Півнівська Галька пальцем колупала вже стіну біля вікна, так цілий шмат глини й обпав. Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко). ой, ма́тінко. — Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! (Марко Вовчок). ма́тінко ти моя́. Товстопикий був (Карпо), товстоногий. І рудий — матінко ти моя.. Як стара солома (Григір Тютюнник). от (рідше ось) тобі́ (й) ма́єш. Уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак. — От тобі й маєш! — покликнула Софія.— А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка); Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! — Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський); — А може, той… може, таки, Мар’янко, підемо до кого?.. До Порфирія… — От тобі й маєш,— посміхається Мар’яна (І. Вирган). от ма́єш. Графік плавання витримувано, команда сподівалась на успіх, і от маєш — надзвичайна подія (А. Хорунжий). от тобі́ й раз! Уживається для вираження здивування, занепокоєння, незадоволення з приводу чогось небажаного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. — А за що продав (хліб), Чіпко? — Ні за що.. подарував..— От тобі й раз! от і прогуляємо… чортового батька!..— чухаючи потилицю, блеє Матня (Панас Мирний); — А хто ж тобі давав розпорядження там пасти? — От тобі й раз! .. Хіба ж ви забули, як ми їхали степом і ви казали, що там сільрадівська толока і щоб я тамечки пас (Григорій Тютюнник); — От тобі й раз! Справді, співи сьогодні… — розгубився Данило. — Що ж його робити? (Ю. Смолич). пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський). сіль тобі́ на язи́к (, печи́на в зу́би (у ві́чі)). Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш). (та) де (вже) там (тут, тобі́). 1. Уживається для повного заперечення; аж ніяк. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче… Пішла мама: де там (М. Коцюбинський); Надбіг (Лис) до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І. Франко); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел .. Мурко вже закрадався до хвоста. І так і сяк, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (М. Рильський). 2. Уживається для вираження сумніву в реальності або можливості здійснення чого-небудь. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Т. Шевченко); — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем (сина). — Де вже там нашому про школу думати…— махає рукою Явдоха (М. Стельмах). тря́сця йому́ (їй, тобі́, вам, їм) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), лайл. Уживається для висловлювання недоброго побажання кому-небудь або як вияв невдоволення, гніву, досади і т. ін. з якогось приводу. Першою почула (Дорошенчиха) і про ці океанські (атомні) випроби.— Що вони роблять, трясця їм у печінки! (О. Гончар). — Застряли! І тут, трясця б йому в печінку, застряли! Тепер нічого і думати, щоб вкластися в намічений графік (І. Головченко і О. Мусієнко); — Виродок! Виродок! — ледве повертаючи язик у роті, мовив Загнибіда.— Трясця тобі в пуп! — гукнув, червоніючи, як буряк, Колісник (Панас Мирний); тря́сця тобі́! — Трясця тобі! — не видержала Пріська і гукнула на всю хату (Панас Мирний). хай (би) йому́ (їй, тобі́, їм, вам) тря́сця, лайл. Уживається як недобре побажання кому-небудь або при висловленні незадоволення, досади і т. ін. з якогось приводу. — Хай йому трясця, ще вскочимо в пащу Гітлера, а які в нього порядки, чули вже (П. Панч); — Хай йому трясця, цьому улемові (вчителеві)! Підемо вранці до Каффи (З. Тулуб); — Та в трест викликали, хай би йому трясця,— зі злом сказала вона, ніби Арсен тут у чомусь завинив (Є. Гуцало); — А хай вам трясця! — тріснув голос тітки Марії (Я. Баш). хай (неха́й, бода́й) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) вся́чина. Уживається для констатації того, чим хтось незадоволений або захоплений. (Чоловік 1:) Хай йому всячина! Втомився! (Б. Грінченко); — Мудрий ти, братику Антоне Андрійовичу, хай тобі всячина, Я б ніколи до такого не додумався б... (С. Добровольський); — Слухайте ж моєї (управителя) поради, покиньте того Павла навіженого: нехай йому всячина! (Марко Вовчок); — Що ж ти не вдарив її (гадюку)?.. А ти запримітив місце? Покажи. — Нехай їй всячина, і вести не хочу (Панас Мирний). хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, вам і т. ін.). Уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, вчинків, незадоволення кимось, чимось. У Карпа заболіли руки від щирого вибивання (в двері). А кругом тихо, як у могилі. — Хай йому! Тільки руки поб’єш,— сказав він і сів коло порога (Панас Мирний); Жінка тягне з переділки нитку тонку й безкраю, самотня в непередумних удовиних думах. Хіба що тінь на стіні .. хитається тихо, а спитати поради, тільки журу розведе. Хай їй! Уже краще самій (А. Головко); — Хай вам, як ви мене залякали: я думав, що це ваша, Настуню, мати (С. Васильченко). хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм (бикам)... чорт,— каже (Андрій).— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний). хіба́ (ж) (чи) (тобі́ (йому́, їй і т. ін.)) повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? (Дід Юхим (до Ганни):) А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. (Ганна:) Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський); — А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк). хоч би (тобі́) брово́ю (ву́сом) моргну́в. Не звертає уваги хто-небудь, ніяк не реагує на щось; байдужий, спокійний. — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський); (Горпина:) Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув,— хропе… (М. Кропивницький). хоч би тобі́ ля́лечка, жарт. Абсолютно нікого немає, жодної людини. А на вулиці хоч би тобі лялечка (З газети). хоч би тобі́ ля́лечка озва́лася. — Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав — анітелень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка). хоч би тобі́ (одна́) жива́ люди́на (показа́лася). Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний). хоч би (тобі́ (собі́, вам)) ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже (Омелько), — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний). хоч би (тобі́) що. 1. Ніщо не діє, не впливає на когось; нічого не трапляється з кимсь. Кремезний був дід Андрій… Міг годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія; увесь мокрий від поту, лягав спати на сирій землі, напившись холодної води, — і хоч би тобі що (Г. Хоткевич); Він у лісі тоді був за вола здоровіший. Та й хлопцями.., як ще в економії в строку були — босий на морозі, у дранті і — хоч би що… (А. Головко). 2. кому і без додатка. Хто-небудь не реагує на щось; комусь байдуже до чого-небудь. — Геть, кажу! — марно пробує (Василина) зрушити з місця Мирона і ще більше сердиться.— Га-га-га! — міцніше впирається в одвірок чоловік, і хоч би тобі що (М. Стельмах); — Дмитре, довго того часу попоїсти? — Встигну ще.— І так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що,— зачиняючи ворота, проводить (Докія) очима сина (М. Стельмах). хоч (сядь та й (ти)) плач. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Поривається бігти Катря, а ноги мов самі прикипіли до землі. Ніяк не несуть, хоч плач (В. Кучер); (Федір:) Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає — хоч сядь та й плач (І. Карпенко-Карий); Знову .. дощ. Хоч ти плач (В. Мисик). хоч (ти) лу́сни. 1. За будь-яких обставин, умов; неодмінно, обов’язково. — Як же поляже кармазин, тоді дочку нам подавай, хоч лусни! Не сховаєшся од нас (П. Куліш); Було так: як оце прийдуть жнива, то всіх жінок повигонять на степ жати. І ото як вигонять, .. то .. хоч лусни, а до вечора щоб вижав (Нар. опов.). 2. із запереч. дієсл. Незважаючи ні на які старання, зусилля; ні за яких умов, обставин; нізащо. — Ніяка собака до помочі не стала, хоч ти лусни (Дніпрова Чайка); — Не пущу! Хоч ти тут лусни! (Я. Мамонтов); — Більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни (Ю. Шовкопляс). хто (ж його́ (тебе́, їх і т. ін.)) зна́є (зна). Невідомо. Хто знає, може, наш метелик так і вік свій короткий звікував би у темряві самотній, — та інша доля судилася йому (Леся Українка); — Замок добрячий, гвинтовий, так що не повинно добратися! А там хто ж його знає. Треба пильнувати (Григорій Тютюнник); — А що ви дасте? — Та хто тебе знає, що ти хочеш? (Панас Мирний); Іде та йде (Іван-царенко), дійшов до моря, глянув — море, кінця йому не видко; і де той острів, хто його зна! (Укр.. казки). хто зна його́. Хто зна його, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (І. Нечуй-Левицький). цур тобі́ (йому́, їй, їм, вам) ((та (і)) пек тобі́ (йому́, їм, їй, вам)). Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Цур тобі, пек тобі, як запишався, що в новую свитку прибрався! (Укр.. присл..); — Недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Та цур їм (панам)! Шкода на них часу й паперу (М. Коцюбинський); — Цур вам! — підхопився Петру.— Що це ви таке верзете, чоловіче? Отямтеся! (М. Чабанівський). цур та (і) пек. — Денис? Щось у старого звихнулося ще тоді… цур та пек згадувати (П. Козланюк); Коли ж побачила завтра Хведька, та ще з чужого села, то вже Стецькові цур і пек (Г. Квітка-Основ’яненко). (чи) ти ба! Уживається для вираження здивування, докору, обурення і т. ін. — Кажуть, з Італії каменосічці привезли брилу, а тесали вже тут. Аж з Італії? Ти ба? (М. Стельмах); Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький). чо́лом тобі́ (вам), заст. Форма шанобливого вітання при зустрічі. — Чолом вам, панове громадо! Чолом і тобі, пане полковнику! Ну .. як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? (П. Куліш). чорт (біс) (його́ (вас, тебе́ і т. ін.)) бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. (Красовська:) Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі (квартиру) наймать! (Саша:) Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай чорт (га́спид, сатана́) (його́ (тебе́, їх і т. ін.)) зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); (Стась:) А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала (Дидона), Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх (сорочки) йому (хазяїнові) віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний). 2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чо щоб тебе́ (її́, його́ і т. ін.) ка́чка (ні́жкою) бри́кнула (ко́пнула), жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось і т. ін. Обізвався голос Величка: — А сучого сина перелякав уже як! Щоб тебе качка брикнула (М. Стельмах); — Віршує на вухо всю ніч, щоб її качка ніжкою копнула! (В. Бабляк). щоб тебе́ (його́, її́, вас, їх) горобці́ подзьо́бали, ірон. Уживається як жартівливе побажання. Дід глянув на гай, степ і чомусь зітхнув.— Таки далеченько, мабуть, їхати треба буде аж до смерку, та й то на доброму коні. А куди пішов, попелястий (віл)! — гукнув старий, беручи ґерлиґу.— Вертай назад, щоб тебе горобці подзьобали! (М. Лазорський). щоб (тобі́ (йому́, їм і т. ін.)) ди́хати не дало́, лайл. Уживається для вираження незадоволення, зневаги до кого-небудь, побажання чогось поганого. І тут неприємно вдарило Ганнине побажання: “Щоб йому дихати не дало! Хіба я води не даю?” (З журналу). як (мов, ні́би і т. ін.) на те́бе (на ме́не, на його́ і т. ін.) ши́тий. Добре припасований (про одяг, взуття). (Журавель:) Костюм як на тебе шитий (І. Микитенко); — Повернись… Так… Все як на тебе шите (О. Гончар).... смотреть

ТИ

ТИ, тебе́ (з прийм.: від те́бе, до те́бе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн. 1. Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до будь-якої особи в грубому, фамільярному плані). Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! (Котл., І, 1952, 104); — Чого ти стогнеш, сину? — питає журливо Мотря.. — Чи ти нездужаєш? (Мирний, І, 1949, 161); — Ти хто? Чого тобі? — вояк вереснув (Л. Укр., І, 1951, 445); — Що з тобою балакати: ти чоловік темний, відсталий, — казав нарешті боєць і скрушно махав рукою (Гончар, III, 1959, 222); // Вживається у внутрішньому мовленні при звертанні людини до самої себе. А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую. Молоду дівчину?» (Шевч., І, 1963, 9); // Уживається при звертанні до тварини. Розплющить Дмитро сонні очі, глипне на телятко, схопить з руки батога та: — А куди ж то ти, щоб ти йому здохло! (Збан., Переджнив’я, 1960, 11); Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти піснями (Рильський, І, 1960, 107); // Уживається в риторичному звертанні до кого-, чого-небудь. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, — Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море… (Шевч., II, 1963, 11); Ти занурявся в хвилю, човне. Тепер ти стоїш на березі, і ми не бачимо на тобі гордих слів (Ю. Янов., II, 1958, 46). Бу́ти (говори́ти, перехо́дити і т. iн.) на «ти» перев. з ким; Зверта́тися до кого на «ти» — перебувати з кимось у таких стосунках, коли один одному говорять «ти», а не «ви». [Любов:] Та я не можу сказати, щоб вона була мені дуже близька. Сю ілюзію робить більше звичай говорити на «ти», затриманий з дитячих літ (Л. Укр., II, 1951, 38); — Шош [що ж] ти, любочко, делінь [далі] будеш робити? — питала вона іноді Марусю, звертаючися до неї по-материнському на «ти» (Хотк., II, 1966, 170); Пи́ти (ви́пити, запи́ти і т. ін.) з ким на «ти» — те саме, що Пи́ти [на] брудерша́фт (див. брудерша́фт). Славко щиро відпрошувався. Тоді Краньцовський його цілував і немилосердно щипав.. Коли й це не заохотило Славка до пиття, то Краньцовський заявив, що хоче з ним запити на «ти» (Март., Тв., 1954, 262). ◊ Бода́й на те́бе боля́чка див. боля́чка; Бода́й тобі́ заціпи́ло див. заці́плювати; Бода́й (щоб) ти здох див. здиха́ти1; Бу́ти з чим на «ти» — добре розумітися на чомусь, досконало знати якусь справу. Знання, уміння, навики, набуті в процесі навчання, допоможуть бути з трактором, комбайном, а чи ще з якимось реманентом на «ти» (Знання.., 8, 1968, 8); Вибива́ти (ви́бити) з те́бе дур див. дур; Враг тебе́ бери́ див. враг; Враг тебе́ не взяв див. враг; Добра́ б тобі́ не було́! див. бу́ти; Ду́ля тобі́ під (в) ніс див. ду́ля; Задави́сь ти див. зада́влюватися; Не бу́де добра́ з те́бе див. добро́; Не во (у) гнів тобі́ див. гнів; Охо́та тобі́ див. охо́та1; Поги́белі на те́бе нема́є (нема́) див. поги́бель; Щоб (бода́й) ти зслиз! див. зслиза́ти; Щоб тебе́ заніми́ло див. заніми́ти; Щоб тебе́ му́ха (гу́ска, ку́рка, жа́ба і т. ін.) вбрикну́ла див. вбрикну́ти; Що ти забу́в тут (там і т. ін.)? див. забува́ти; Я тобі́ дам див. дава́ти. 2. розм. У реченнях неозначено-особових і з узагальненим значенням уживається на позначення людини взагалі. Не шукай лиха — само тебе знайде (Укр.. присл.., 1963, 31); — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (Н.-Лев., V, 1966, 313); — Колись наші баби отак созу полохались, а ниньки попробуй… Ти їх ниньки водою не розіллєш!.. (Гончар, III, 1959, 221). 3. у анач. част. тобі́, розм. Уживається для вираження здивування, роздратування, погрози тощо. — Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне… немолоте б їв! (Мирний, І, 1949, 267); — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан! — Покуштуй! (Гончар, III, 1959, 90); // Уживається для підсилення заперечення в заперечних реченнях або протиставлення в реченнях із протиставним значенням. А у будень, то він тобі Не посидить в хаті, Все нишпорить по надвір’ю (Шевч., II, 1963, 275); Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється (Рудан., Тв., 1956, 84); Не було ні великого вітру, ні дощу, а так собі щось таке, як не раз буває чоловік: ні він тобі добрий, ні він тобі злий — не розбереш ніяк (Хотк., І, 1966, 35). 4. у знач. част., розм. У сполученні з вигуками вживається для підсилення вираженого ними значення. — Ти дивись, як вірно, — неждано промовив і зітхнув Тимофій, увесь поринувши в пісню (Стельмах, II, 1962, 228); — Ох ти ж горенько… — і Марко знову вискочив із хати, як на пожежу (Тют., Вир, 1964, 356). $ Ану́ тебе́! — уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості; А щоб тебе́! — уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості або захоплення, подиву тощо. — А щоб тебе! Пізнаю свого правдивого брата, — засміявся дядько (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134); Бий тебе́ лиха́ годи́на (си́ла бо́жа, коцю́ба)! див. би́ти; Бог (госпо́дь) з тобо́ю! див. бог, госпо́дь; Де тобі́! — уживається для вираження неможливості щось зробити. Реве, свище заверюха [завірюха]. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось. Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, Що не видно й світа (Шевч., І, 1951, 42); Надбіг [Лис] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (Фр., IV, 1950, 93); Куди́ [ж] тобі́! — уживається для вираження подиву, захоплення, роздратування тощо. Куди ж тобі — як задрав ніс! (Укр.. присл.., 1963, 129); На тобі́! Ось (от) тобі́ [й] на! — уживається для вираження подиву з приводу чогось несподіваного. — Ой боже мій єдиний! З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (Н.-Лев., VI, 1966, 401); — Е, Орини вже не почуєш! — з жалем сказав Діденко. — А скільки морочивсь, поки умовив-таки виступити на сцені. 1 як блискуче дебютувала! І на тобі. Все нанівець звела Кіндратиха (Головко, II, 1957, 475); Позаду галасували погоничі з інших саней: намерзлись,.. а тут на тобі, застряли перед самим подвір’ям (Мушк., Чорний хліб, 1960, 141); От тобі́ [й] ма́єш! див. ма́ти2; От тобі́ й раз! див. раз1; Оце́ тобі́ на́ та ра́дуйся! див. ра́дуватися; Сама́ тобі́ ді́рка див. ді́рка; Ти ба! див. ба1; Хоч би [тобі́] ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю) пові́в (повели́) див. пово́дити1; Хоч би [тобі́] сло́во див. сло́во; Чи ти ба! — те саме, що Чи ба! (див. ба1). — Цей молодий хлопець подобається Марусі, — думала Марта Кирилівна. — Чи ти ба! Як в неї заблищали очі! (Н.-Лев., VI, 1966, 30). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 107.... смотреть

ТИ

Ти — усилительно-выделительная частица — то, же (4): И рече ему (Игорю) Буи Туръ Всеволодъ: ...сѣдлаи, брате, свои бръзыи комони, а мои ти готови, осѣ... смотреть

ТИ

31 Ти — усилительно-выделительная частица — то, же (4): И рече ему (Игорю) Буи Туръ Всеволодъ: ...сѣдлаи, брате, свои бръзыи комони, а мои ти готови,... смотреть

ТИ

тебе (з прийм.: від тебе, до тебе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн. 1) Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до будь-як... смотреть

ТИ

1) прям., перен. трогать, касаться, задевать;- аяғы жерге тиді ноги (его) коснулись земли;- қол тию а) задеть рукой б) перен. иметь свободное время;- тие сөйлеу задевать, колоть (намеками);- оған тиме не трогай его;- саған кім тиді? кто тебя трогал (обидел)? "ти" десем тимейді, "тиме" десем тиеді (загадка) скажу коснись не касается, скажу не касайся касается (отгадка губы: пpи пpоизношении звука "м" в слове тиме "не коснись" губы сопpикасаются)2) подбить, сбить, ушибить;- арқасы тию сбить холку;- қамыт тиген ат конь со сбитой холкой;- табаны тию сбить ногу (копыто, подошву)3) попробовать еду, отведывать;- ауыз тию отведать пищу;- тиіп көру попробовать4) доставаться;- көбі оған, азы маған тиді большая часть досталась ему, а меньшая мне5) бить, ударять;- касаться;- бұл мылтық тура тиеді это ружье бьет точно;- қылыш басқа тиді палаш ударил (меня) по голове6) нападать;- қойға қасқыр тиді волк напал на овец;- қасқыр тиген қойдай как пуганые овцы, на которых напал волк;- елге ала тайдай тию будоражить всех (букв. напасть на всех, как бешеный пегий стpигунок); жау тигендей как будто противник атаковал7) выходить замуж;- күйеуге тию выйти замуж;- сүйіп тию выйти замуж по любви;- сүйгеніне тию выйти замуж за любимоготисе -терекке, тимесе бұтаққа попадет в тополь, не попадет так в ветки (т.е. авось что получится); либо в сук, либо в тетерю... смотреть

ТИ

тебе (з прийм.: від тебе, до тебе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн. 1》 Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до будь... смотреть

ТИ

ти I I – усилит. част. в русск. народн. речи: "У нас-ти, в Росто́ве-ти, лу́ку-ти, чесноку́-ти..." (Даль), др.-русск. ти, ть "все-таки" (часто), чеш. аt... смотреть

ТИ

II – усилит. част. в русск. народн. речи: "У нас-ти, в Ростове-ти, луку-ти, чесноку-ти..." (Даль), др.-русск. ти, ть "все-таки" (часто), чеш. аtmlci "пусть молчит", nеbоt "потому что" (nebo "или"), vzdуt "ведь", др.-польск. сi, c (Брюкнер 60).Из дат. п. ед. ч. ti "тебе", др.-русск. ти, ст.-слав. ти, болг. ти, сербохорв. ти, ти, словен. ti, чеш., слвц. ti, польск. сi, в.-луж. ci, н.-луж. si. Дат. п. ед. ч. *ti родствен др.-инд. te "тебе", авест. te, дор. ; см. Бругман, Grdr. 2, 2, 383; Вондрак, Vgl. Gr. 2, 71. Знач. "все-таки" объясняется из знач. dat. ethicus. См. тикалка.IIII "и, да, а, но", только др.-русск. (см. Срезн. III, 956 и сл.), ст.-слав. ти , , (Супр.), сербохорв. ти: нити ... нити "ни – ни", словен. niti "и не, даже не". Родственно лит. tei..., tei "как..., так и", tei-p "так", гот. еi "что, чтобы", далее связано с *tъ (см. тот), первонач. местн. п. ед. ч. *tei; ср. Бругман, Grdr. 2, 3, 998; Траутман, ВSW 311 и сл.; Вондрак, Vgl. Gr. 2, 462. Не всегда легко отделить от ти I.... смотреть

ТИ

I сокр. от телеизмерениеtelemetria II сокр. от тепловая изоляцияisolamento termico III сокр. от тепловое излучениеirraggiamento termico IV сокр. от те... смотреть

ТИ

【代】 你Він знає тебе 他认识你Він дасть тобі книжку 他要给你一本书Що з тобою? 你怎么啦?◇ Бути з … на ти 对某人称你(表示亲密)На тобі 口 不知怎样才好, 没有办法Не для тебе писано 口 不是你能看懂的

ТИ

Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.Коли комусь роблять добро, а він відплачує злом.Ти йому печене, а він тобі жарене.Коли співрозмовники... смотреть

ТИ

You; заст., поет. thou; непрям. відм. theeти сам — yourselfбути з кимось "на ти" — to be on familiar terms with someoneти мені, а я тобі — claw me and ... смотреть

ТИ

корень - Т; окончание - И; Основа слова: ТВычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой∩ - Т; ⏰ - И; Слово Ти содержит следующие мор... смотреть

ТИ

1. твой /твоя, твое, твои/, титвой /твоя, твое, твои/2. титы

ТИ

ТИ союз зап. пск. твер-рж. калужск. тси, малорос. чи, ли, вопр., но ставится напереди: Ти хочешь? Ти был, ти видал? Сбиваясь, иногда говорят Ти здоров ли? | Яросл. пск. привеска, вроде: ко, то, вероятно сокращ., тебе. У нас-ти в Ростове-ти, луку-ти, чесноку-те - а навозь-ти все конёвий! <br><br><br>... смотреть

ТИ

Ти:— в окр. випадках: тобі [52]— Тобі [XVIII] Ні міри, ні границь ти не становлю;/Де злюбиться, там і хапай, / А вхопиш — далі утікай, /А що тя тішить,... смотреть

ТИ

Ти мѣст. Ты. Ти дав мені мої закони, щоб я нехибно їх держався. К. Псал. 271. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 259.... смотреть

ТИ

[ти]теибе (ў тебеи), тоуб'і, тобойу, (на) тоуб'і

ТИ

ты ти то знаш — ты э́то зна́ешь сећаћу те се увек — я всегда́ бу́ду вспомина́ть о те́бе кажем ти то — говорю́ я тебе́ об э́том говори се о теби — говоря́т о тебе́... смотреть

ТИ

[ty]ty

ТИ

займ.-імен.ты

ТИ

Ти, тебе́, тобі́; до те́бе, займ.

ТИ

{ти} теибе́ (ў те́беи), тоубі́, тобо́йу, (на) тоубі́.

ТИ

(род. тебе) мест. ты на тобі — разг. на поди

ТИ

тебе ty бути на ~ з кимось być z kimś na ty

ТИ

то же, что тиги; ти жерде там, вон там.

ТИ

- тебе.

ТИ

бог с головой грифа у древних майя

ТИ

Tu, toi

ТИ

Тобі

ТИ

• dálkové měření

ТИ

ти займенник

ТИ

შენ

ТИ ДАШ МЕНІ ПОЇСТИ?

Чи даси мені поїсти?

ТИ ДАШ МЕНІ ПОЇСТИ?

Чи даси мені поїсти?

ТИ ЗНАААЛ

(из анекд. о том, как грузин Гога обиделся на то, что грузин Гиви уже с третьего раза отгадал загадку про маленькую серенькую птичку, к-рая на юг не ул... смотреть

ТИ ЮН

см. основа - второстепенное

ТИ ЮН

ТИ - ЮНТерминологическое словосочетание, имеющее три основных значения в китайской философии.1. " сущность/реальность и функция/атрибут". Первый член терминологической пары относится ко второму как целое к части. Впервые в указанных значениях понятия "ти1" ("тело/основа") и "юн2" ("применение") фигурируют, видимо, в Сюнь-цзы (4-3 вв. до н.э.): "Множество вещей соединены в пространстве, но различаются своей сущностью (ти1), негодное имеет свою функцию (юн1) по отношению к человеку" (гл. Фу го - "Обогащение государства"). У Ван Чуаньшаня (17 в.) ти1 - это "реальное наличие" (ши ю), о существовании которого можно судить по его атрибутам (юн2) (Чжоу и вай чжуань - Внешний комментарий к "Чжоуским переменам", цз. 2). Сунь Ятсен интерпретировал проблему ти - юн как соотношение материи и духа (цзиншэнь), который является неотъемлемым свойством материи (Цзюньжэнь цзиншэнь цзяоюй - Воспитание духа военных). В современной философии знак ти1 используется для передачи понятий "бытие" (бэнь ти, буквально: "изначальное тело") и "субстанция" (ши ти, буквально: "реальное тело"). Сюн Шили (20 в.) в развитие рассматриваемой здесь традиционной концепции предложил тезис о "недвойственности ти1 и юн2" (ти юн бу эр).2. "Основа/субстанция - проявление / акциденция" (более узкое значение: "ноумен - феномен"). Здесь соотношение ти1 и юн2 более дихотомично. В этом аспекте проблему ти - юн начал разрабатывать Ван Би (3 в.), у которого в качестве вселенской "основы" ти1 фигурировало "отсутствие/небытие" (у1, см. Ю - У). Пэй Вэй (3 в.), напротив, объявил "основой" "наличие/бытие"-ю (Чун ю лунь - О почитании наличия/бытия). Ван Аньши (11 в.) в качестве единой "основы/субстанции" рассматривал "изначальную пневму" (юань ци1), пребывающую в состоянии "покоя" (цзин2, см. ДУН - ЦЗИН), тогда как ее циркуляция "между Небом и Землей" создает все множество "акциденций/феноменов" (Лао-цзы чжу - Комментарий к "Лао-цзы"). У главных основоположников неоконфуцианства Чэн И (11-12 вв.) и Чжу Си (12 в.) в роли "основы" фигурируют структурообразующие "принципы"-ли1, а в качестве "проявления" - "образы" (сян1, см. СЯН ШУ ЧЖИ СЮЭ) мироздания. Чжу Си перенес дихотомию ти - юн также на соотношение " природы" (син1) и "чувств" (цин2) (Чжу-цзы юй лэй - Высказывания Чжу-цзы, классифицированные по родам, цз. 5). Принцип ти - юн как обозначение дихотомии "основа - проявление" использовался в "нумеролотических" медицинских расчетах (иероглиф "ти1" обозначал пораженную систему организма - орган и т.п., а иероглиф "юн2" - другую систему, функционально связанную с пораженной и потому выбранную для оказания на нее лечебного воздействия).3. Дихотомия "принцип (основа) - применение (второстепенное)". Введена теоретиком политики "самоусиления" Чжан Чжидуном (19 - начало 20 в.), предложившим использовать "китайскую науку в качестве основы, западную науку для применения (чжун сюэ вэй ти, си сюэ вэй юн). Чжан Чжидун исходил из положения о том, что "китайская наука упорядочивает тело/личность (шэнь2) и сердце (синь1), западная наука нужна для мирских дел" (Цюань сюэ пянь - Советы наук). Под "китайской наукой" понимались духовно-культурные и идеологические принципы, под "западной" наукой" - естественнонаучные дисциплины и технические достижения. Этот тезис о соотношении китайской и западной "наук" в сокращенной формулировке ("китайское в качестве основы, западное для применения") впоследствии толковался весьма широко, в целом подразумевая преемственность духовной и культурной традиции при дозированном заимствовании западного опыта.... смотреть

ТИ – ЮН

ТИ – ЮН – терминологическое словосочетание китайской философии, имеющее три основных значения.    1. «[Оформленная] сущность/реальность и [ее] функци... смотреть

ТИ — ЮН

Терминология, словосочетание, в кит. философии имеющее три осн. значения. 1. "[Оформленная] сущность/реальность и [ее] функция/атрибут". Первый член терминологич. пары относится ко второму как целое к части. Впервые в указ, значениях понятия ти [1] ("тело/основа") и юн [2] ("применение") фигурируют, видимо, в "Сюнъ-цзы" (4 - 3 вв. до н.э.): "Множество вещей соединены в пространстве, но различаются своей [оформленной] сущностью (ти [1]), [даже утилитарно] негодное имеет свою функцию (юн [1]) по отношению к человеку" (гл. "Фу го"- "Обогащение гос-ва"). У Ван Чуаньшаня (17 в.) ти [1] - это "реальное наличие" (ши ю), о существовании к-рого можно судить по его атрибутам (юн [2]) ("Чжоу и вай чжуань" - "Внеш. коммент. к "Чжоуским переменам", цз. 2). Сунь Ятсен интерпретировал проблему Т.- ю. как соотношение материи и духа (цзиншэнь), к-рый является неотъемлемым свойством материи ("Цзюньжэнь цзиншэнь цзяоюй" - "Воспитание духа военных"). В совр. философии знак ти [1] используется .для передачи понятий "бытие" (бэнь ти, букв, "изнач. тело") и "субстанция" (ши ти, букв, "реальное тело"). Сюн Шили (20 в.) в развитие рассматриваемой здесь традиц. концепции предложил тезис о "недвойственности ти [1] и юн [2]" (ти юн бу эр). 2. "Основа/субстанция - проявление / акциденция" (более узкое значение: "ноумен - феномен"). Здесь соотношение ти [1] и юн [2] более дихотомично. В этом аспекте проблему Т.- ю. начал разрабатывать Ван Би (3 в.), у к-рого в качестве вселенской "основы" ти [ 1 ] фигурировало "отсутствие/небытие" (у [1], см. Ю *-у). Пэй Вэй (3 в.), напротив, объявил "основой" "наличие/бытие" -ю ("Чун ю лунь"- "О почитании наличия/бытия"). Ван Аньши (11 в.) в качестве единой "основы/субстанции" рассматривал "изнач. пневму" (юань ци [1], см. Ци [1]), пребывающую в состоянии "покоя" (цзин [2], см. Дун - цзин), тогда как ее циркуляция "между Небом и Землей" создает все множество "акциденций/феноменов" ("Лао-цзы чжу"- "Коммент. к "Лао-цзы"). У главных основоположников неоконфуцианства Чэн И (11 -12 вв.) и Чжу Си (12 в.) в роли "основы" фигурируют структурообразующие "принципы" -ли [1], а в качестве "проявления" - "образы" (сян [1], см. Сян шу чжи сюэ) мироздания. Чжу Си перенес дихотомию Т.- ю. также на соотношение "[индивид.] природы" (син |1]) и "чувств" (цин [2]) ("Чжу-цзы юй лэй" - "Высказывания Чжу-цзы, классифицированные по родам", цз. 5). Принцип Т.- ю. как обозначение дихотомии "основа - проявление" использовался в "нумерологич." медицинских расчетах (иероглиф "ти [1]" обозначал пораженную систему организма - орган и т.п., а иероглиф "юн [2]"-другую систему, функционально связанную с пораженной и потому выбранную для оказания на нее лечебного воздействия). 3. Дихотомия "принцип (основа)- применение (второстепенное)". Введена теоретиком политики "самоусиления" Чжан Чжи-дуном (19 - нач. 20 в.), предложившим использовать "кит. науку в качестве основы, зап. науку для [утилитарного] применения" (чжун сюэ вэй ти, си сюэ вэй юн), Чжан Чжидун исходил из положения о том, что "кит. наука упорядочивает тело/личность (шэнь [2]) и сердце (синь |1]), зап. наука нужна для мирских дел" ("Цюань сюэ пянь"- "Советы [по поводу] наук"). Под "кит. наукой" понимались духовно-культурные и идеологич. принципы, под "зап. наукой" - естественнонауч. дисциплины и технич. достижения. Этот тезис о соотношении кит. и зап. "наук" в сокращенной формулировке ("китайское в качестве основы, западное для применения") впоследствии толковался весьма широко, в целом подразумевая преемственность духовной и культурной традиции при дозированном заимствовании зап. опыта. ... смотреть

T: 594