Смотреть больше слов в «Словаре церковнославянского языка»
СУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, недок. і док.1. тільки недок. Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось.[Прісцілла:] Ти мало зн... смотреть
ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), С... смотреть
Судить — судити (1) 1. Править, управлять: Всеславъ князь людемъ судяше, княземъ грады рядяше, а самъ въ ночь влъкомъ рыскаше изъ Кыева дорискаше до ку... смотреть
суджу, судиш, недок. і док. 1) тільки недок., неперех.Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось. || Міркувати. || рідко... смотреть
суджу, судиш, недок. і док. 1》 тільки недок. , неперех. Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось.|| Міркувати.|| ... смотреть
Не суди одного але двох.Обі стороні є причиною спору, обі й треба судити.Розсудімся сами, хай не судять нас пани.Погодімся.Так судила Божа воля, щоб да... смотреть
1) юр. (когось) to judge, to try, to pass judgement on2) спорт. to referee (in), to umpire (in)3) (робити висновки про щось) to judge, to form an opini... смотреть
суди́ти і (та) ряди́ти; суди́ти, ряди́ти. 1. Управляти, скеровувати. — Запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну (П. Куліш); (Пан:) Я вас розсуджу. Марусю, тобі казав: не смій уступатись, як я стану судить та рядить: я на те пан (М. Костомаров). 2. Роздумувати над чимось, розв’язувати яке-небудь питання, завдання і т. ін. Не вигадали поради й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Панас Мирний).... смотреть
дієсл (вважати, гадати, міркувати, робити висновки, складати думку- недок вид) to judge; [юр] to judge; try; [спорт] to referee; umpire • ~ за зовнішнім виглядом to judge by appearance(s) • ~ за кримінальний злочин to try (smb) for a criminal offence • ~ заочно to try (smb) in absentia • ~ за справами to judge by deeds • ~ матч [спорт] to be a referee (an umpire) at (of) the match • ~ на підставі кримінального обвинувачення to try (smb) on (upon) a criminal charge... смотреть
суди́ти 1 дієслово недоконаного виду cкладати думку про кого-, що-небудь; оцінювати кого-, що-небудь, чиїсь учинки, поведінку; розглядати чию-небудь справу в судовому порядку; у спортивних іграх – стежити за дотриманням правил і розв'язувати суперечки суди́ти 2 дієслово недоконаного і доконаного виду призначати, прирікати кому-небудь - про долю, талан і т. ін.)... смотреть
1) юр.; спорт. судить 2) (выражать неодобрение кому-н., чему-н., относиться отрицательно) осуждать; порицать 3) (составлять мнение, суждение о ком-н., чём-н.) судить судячи (з чого) — судя (по чему) 4) (що) (предназначать) судить; (о тяжёлой участи - обычно) обрекать (на что) доля судила (що кому) — судьба судила (что кому); судьба обрекла (кого на что)... смотреть
【未】1) 判断; 评判; 评论2) 法 审判, 审讯3) 运动 裁判4) 责备, 责怪, 指摘5) 注定, 命中注定(某人如何)
чинити суд; (суворо) осуджувати, висловлювати осуд, засуджувати; ЖМ. пересуджувати, неславити, судити-гудити; (в суді) розсуджувати, процесувати, розглядати справу, д. вести розправу; (кому) призначати, прирікати; (- що) мати думку, розмірковувати.... смотреть
[sudyty]дієсл.1) oceniać (засуджувати)2) sądzić
-джу -диш 1. sądzić, mniemać; wnioskować 2. sądzić kogoś; prowadzić sprawę sądową 3. sędziować (w sporcie)
Обіцяти, наобіцювати, наобіцяти, пообіцювати, пообіцяти, приобіцювати, приобіцяти
- осуждать, рассуждать, разузнавать.
див. карати
Суди́ти, -джу́, -диш, -дить, -дять
суди́ти:♦ ко́ждий по собі су́дит (Франко) (м, ср, ст)
1) суди́ть 2) выска́зывать сужде́ние, мне́ние
(в суді) adjudge, judge, (у суді) try
Судзьдзя
судити дієсл. judge; try;
Dømme
Dømme
Döma
გასამართლება; მსაჯობა
судзьдзя
судзьдзя
try war criminals
try for an offence
try in absentia
try a criminal
суди́ться