СУДИТИ


глаг. (греч. κρίνειν) — отделять, разделять, разбирать, решать споры, произносить приговоръ, судить; определять наказания, осуждать.        (Пс. 34, 1).

Смотреть больше слов в «Словаре церковнославянского языка»

СУДИЩЕ →← СУДИТЕЛЬНЫЙ

Смотреть что такое СУДИТИ в других словарях:

СУДИТИ

СУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, недок. і док.1. тільки недок. Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось.[Прісцілла:] Ти мало зн... смотреть

СУДИТИ

ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), С... смотреть

СУДИТИ

Судить — судити (1) 1. Править, управлять: Всеславъ князь людемъ судяше, княземъ грады рядяше, а самъ въ ночь влъкомъ рыскаше изъ Кыева дорискаше до ку... смотреть

СУДИТИ

суджу, судиш, недок. і док. 1) тільки недок., неперех.Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось. || Міркувати. || рідко... смотреть

СУДИТИ

суджу, судиш, недок. і док. 1》 тільки недок. , неперех. Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось.|| Міркувати.|| ... смотреть

СУДИТИ

Не суди одного але двох.Обі стороні є причиною спору, обі й треба судити.Розсудімся сами, хай не судять нас пани.Погодімся.Так судила Божа воля, щоб да... смотреть

СУДИТИ

1) юр. (когось) to judge, to try, to pass judgement on2) спорт. to referee (in), to umpire (in)3) (робити висновки про щось) to judge, to form an opini... смотреть

СУДИТИ

суди́ти і (та) ряди́ти; суди́ти, ряди́ти. 1. Управляти, скеровувати. — Запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну (П. Куліш); (Пан:) Я вас розсуджу. Марусю, тобі казав: не смій уступатись, як я стану судить та рядить: я на те пан (М. Костомаров). 2. Роздумувати над чимось, розв’язувати яке-небудь питання, завдання і т. ін. Не вигадали поради й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Панас Мирний).... смотреть

СУДИТИ

дієсл (вважати, гадати, міркувати, робити висновки, складати думку- недок вид) to judge; [юр] to judge; try; [спорт] to referee; umpire • ~ за зовнішнім виглядом to judge by appearance(s) • ~ за кримінальний злочин to try (smb) for a criminal offence • ~ заочно to try (smb) in absentia • ~ за справами to judge by deeds • ~ матч [спорт] to be a referee (an umpire) at (of) the match • ~ на підставі кримінального обвинувачення to try (smb) on (upon) a criminal charge... смотреть

СУДИТИ

суди́ти 1 дієслово недоконаного виду cкладати думку про кого-, що-небудь; оцінювати кого-, що-небудь, чиїсь учинки, поведінку; розглядати чию-небудь справу в судовому порядку; у спортивних іграх – стежити за дотриманням правил і розв'язувати суперечки суди́ти 2 дієслово недоконаного і доконаного виду призначати, прирікати кому-небудь - про долю, талан і т. ін.)... смотреть

СУДИТИ

1) юр.; спорт. судить 2) (выражать неодобрение кому-н., чему-н., относиться отрицательно) осуждать; порицать 3) (составлять мнение, суждение о ком-н., чём-н.) судить судячи (з чого) — судя (по чему) 4) (що) (предназначать) судить; (о тяжёлой участи - обычно) обрекать (на что) доля судила (що кому) — судьба судила (что кому); судьба обрекла (кого на что)... смотреть

СУДИТИ

【未】1) 判断; 评判; 评论2) 法 审判, 审讯3) 运动 裁判4) 责备, 责怪, 指摘5) 注定, 命中注定(某人如何)

СУДИТИ

чинити суд; (суворо) осуджувати, висловлювати осуд, засуджувати; ЖМ. пересуджувати, неславити, судити-гудити; (в суді) розсуджувати, процесувати, розглядати справу, д. вести розправу; (кому) призначати, прирікати; (- що) мати думку, розмірковувати.... смотреть

СУДИТИ

[sudyty]дієсл.1) oceniać (засуджувати)2) sądzić

СУДИТИ

-джу -диш 1. sądzić, mniemać; wnioskować 2. sądzić kogoś; prowadzić sprawę sądową 3. sędziować (w sporcie)

СУДИТИ

Обіцяти, наобіцювати, наобіцяти, пообіцювати, пообіцяти, приобіцювати, приобіцяти

СУДИТИ

- осуждать, рассуждать, разузнавать.

СУДИТИ

див. карати

СУДИТИ

Суди́ти, -джу́, -диш, -дить, -дять

СУДИТИ

суди́ти:♦ ко́ждий по собі су́дит (Франко) (м, ср, ст)

СУДИТИ

1) суди́ть 2) выска́зывать сужде́ние, мне́ние

СУДИТИ

(в суді) adjudge, judge, (у суді) try

СУДИТИ

Судзьдзя

СУДИТИ

судити дієсл. judge; try;

СУДИТИ

გასამართლება; მსაჯობა

СУДИТИ

судзьдзя

СУДИТИ

судзьдзя

СУДИТИ СЕ

суди́ться

T: 193