Смотреть больше слов в «Словаре церковнославянского языка»
ПОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., кого, що.1. у що. Помістити щось у що-небудь.Марія зараз заходилась пекти опрі́сноки. Спекла, В торбину мовчки положила... смотреть
ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖ... смотреть
кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти). Писати музичний твір на який-небудь текст. — Я, голубчику, вчений, бачиш, усякі пісні записую, на ноти, значить, кладу (М. Стельмах); Дещо з своїх вражень вона пробувала навіть покласти на музику (М. Олійник); Були ці пісні у пам’яті, поки пощастило стрінути пана Е. Мертке, що оце тепер положив їх на ноти (Марко Вовчок); Та й купер’яни ніби вже живуть лише у пісні, що розклав на ноти Лисенко (М. Рильський). поло́жено на го́лос. Ліричні вірші Франка просяться часто в музику. Деякі з них справді положено на голос Лисенком (М. Коцюбинський). положи́ти гріх на ду́шу. Зробити який-небудь непорядний вчинок або злочин. Душе моя! .. Таки зрослась зо мною нерозривно, Чи гріх, чи два на душу я положу,— Ну що ж, коли не можу та й не можу Тебе віддерти (І. Франко). положи́ти зарі́к. Поклястися, взяти на себе який-небудь обов’язок. Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (Панас Мирний). положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого. Справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь. Чоловіче Миколаю. І жив — не любила, і умер — не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (Укр.. присл..). Ой женися, мі зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравченко). розжо́вувати / розжува́ти і в рот (до ро́та, в ро́та) кла́сти / покла́сти (положи́ти) кому. Дуже докладно, до найдрібніших деталей пояснювати, допомагати осмислити що-небудь. — Воно й так зрозуміло,— образився Сафат, якому здалося, що йому розжовують і до рота кладуть (Ю. Яновський); (Дранко:) Я ні, я зовсім не догадливий! (Кукса:) А мені розжуйте і в рот положіть, то я й тоді не догадаюсь (М. Кропивницький); Так ото я Кириловому сину й кажу: “А тоді, хлопче, бери цабе, цабе… Збоку будуть вербички. За вербами левада…” Словом, хлопцеві розжував і в рота поклав. Збилося хлоп’я з дороги (О. Ковінька). розжува́ти і́стину. Як гіркувату ягідку грудневої калини, розжувавши цю істину, сядьмо, товаришу читачу, рядком, поговорімо ладком (О. Ільченко).... смотреть
-ложу, -ложиш, док., перех. 1) у що. Помістити щось у що-небудь. || на, у що, на чому. Помістити кого-небудь десь у лежачому положенні. || на що, на ч... смотреть
-ложу, -ложиш, док. , перех. 1》 у що. Помістити щось у що-небудь.|| на, у що, на чому. Помістити кого-небудь десь у лежачому положенні.|| на що, н... смотреть
положи́ть, уложи́ть, возложи́ть положити испит — сдать экза́мен положити рачун — сдать отчёт положити заклетву — приня́ть прися́гу положити оружје — сложи́ть ору́жие... смотреть
[położyty]дієсл.położyć
Пакладацьукладаць
положи́ти дієслово доконаного виду
положи́ти покласти (ст)
пакладацьукладаць
пакладаць укладаць
заключыць
покласти