Смотреть больше слов в «Словаре церковнославянского языка»
КОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. колобро́дь; недок., розм.1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися.Вирушаючи сюди, він не... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.прост., екон.Дієприслівникова форма: колобродивши, колобродячиколобродитьДеепричастная форма: колобродив, к... смотреть
-джу, -диш, недок., poзм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому. 2. Учиняти бешкети; бешкетувати. 3. перен. Нутрувати, буяти, вирувати. Лиш колобродить у душі недуга і колобродить розпач мій по снах. (ЧТ:88); А ти все бродиш, колобродиш, бо ані вмерти, ані жить (П-1:192).... смотреть
-джу, -диш, недок., розм. 1) Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. 2) Учиняти бешкети; бешкетувати.
-джу, -диш, недок. , розм. 1》 Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися.2》 Учиняти бешкети; бешкетувати.
див. іти; пустувати; тинятися; ходити
Колобро́дити, -бро́джу, -бро́диш; не колобро́дь, не -бро́дьте
пустувати, с. бешкетувати, шурубурити, р. броїти, ок. колоброїти.
колобро́дити дієслово недоконаного виду розм.