ВОЛ|ИТИ (32), -Ю, -ИТЬ гл.1.Хотеть: свою соупроужьницю изъгнавъ. и не вол˫ащоу въ ѡбразъ мнишьскыи ѡблече. (ἄκουσαν) ЖФСт XII, 64 об.; и аще волить вѣ... смотреть
ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГ... смотреть
ВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого, що.1. заст., уроч. Бажати (у 1 знач.); хотіти.– Волимо Харитона! Харитін нехай буде в нас за панотця! – знов загуло з у... смотреть
◨ ВО́ЛИТИ, лю, лит, несов.Изъявлять желание, хотеть.Буди тебѣ по твоему желанию, понеже самовластен еси и яко волиши, тако о себѣ и строиши. Псш. Зерк.... смотреть
-лю, -лиш, недок. 1) заст., уроч. Бажати (у 1 знач.), хотіти. •• Волити волю заст. — виконувати бажання. 2) діал. Воліти (у 2 знач.).
во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).... смотреть
-лю, -лиш, недок. 1》 заст. , уроч. Бажати (у 1 знач. ), хотіти.Волити волю заст. — виконувати бажання.2》 діал. Воліти (у 2 знач. ).
див. хотіти
бажати, хотіти, жадати; (волю) виконувати.
во́лити дієслово недоконаного виду